категорії: блоґ-запис
Археологія телебачення
Мало хто з моїх друзів має вдома телевізор. Хіба що плазму – для домашнього кіно. В кожного – своя причина. Для когось це – зомбоящик, а для когось – просто вигрібна яма. В ній дуже рідко з'являється щось ненудне і людяне. І мої друзі, напевно, сноби – не хочуть копирсатися в інформаційному лайні заради якихось крихт смислу. І я їх, як не дивно, розумію. Але часом в телевізорі таки трапляється щось, що вартує уваги. Поклад цікавостей – такою є концепція КУЛЬтб. Кожен, хто є на Сумно.ком може долучити до нього свої розриті інфоскарби.
Цвях – не просто корисний у господарстві предмет, а й хороший матеріал для скульптора. Їх можна не лише забивати. Цвяхокактус, цвяхокульбаба, цвяхостільчик (ахтунг – bdsm!) і навіть цвяхоторнадо. Ось ким може стати один маленький цвях, якщо йому пощастить потрапити в руки Володимира Білоконя!
Don't worry – be happy – новий слоган для київських меломанів цього сезону. З концерту Бобі Макферіна в столиці розпочалався сезон музичних легенд. Сюди їдуть не лише Depeche Mode та Rammstein, а й емо-боги - Tokio Hotel. Поки червоно-рожеві андроїдні банди святкують, прихильники депешів хай краще напружаться – концерт їх кумирів може не відбутися, бо найдорожчі в історії України квитки ніхто не купує.
Непродажні – так зараз говорять про тих співаків, які не взяли участі в передвиборчих кампаніях. Але ховається за цим не лише ідеологічна стійкість співаків, а й елементарне«непощастило домовитись». Юлія Вебер спробувала з'ясувати, кого не купили і хто дійсно не продався. А хто вирішив пропіаритись на своїй а-політичності. 